Якщо сказати по правді, то і раніше я пила зовсім небагато, можливо раз в місяць з друзями по баночці рево, і не більше... І ніколи не була по справжньому п'яною, лиш злегка випившою...
А от по-справжньому пити я почала коли в мого хлопця (з яким я на той момент була більше року разом) почалися дуже серйозні проблеми з законом... Йому світило від трьох до семи років ув'язнення, а все через свою тупість та образ життя... він скін... я ніколи не підтримувала його в цьому і завжди була проти його поглядів на життя, і навіть намагалася змінити його. Але марно. Одного "чудового" тижня на нього та його друзів накатали аж чотири(!) заяви, і все від різних людей. Церез ці проблеми ми зовсім не бачились і майже не розмовляли одне з одним... В мене здавали нерви і я як "заспокійливе" вживала алкогольні напої... Спершу раз на тиждень, потім тричі на тиждень... І вже не встигла я обернутись як вже почала пити кожного дня по одній дві банці рево або дві пляшки пива чи інших "слабоалкогольних" напоїв. А мій моральний стан тільки погіршував ситуацію... Депрессія взагалі дозволила ледве не спитись... Але останнього і найсильнішого удару мені завдала одна лиш звістка... Через ті його проблеми він зрозумів що тільки мучить мене такими стосунками (це була чисто його думка), я ж навпаки, готова була чекати скільки завгодно... Хоч і я, і він на той момент кохали одне-одного, ми були вимушені розійтись... І це мене остаточно добило... Останній місяць занять я перестала відвідувати школу (хоча сміливо могла претендувати на золоту медаль), натомість голова була зайнята зовсім іншими речами, були лише думки "як би від цього відволіктись" і перше що спливало на думку - алкоголь... Майже два тижні поспіль я їздила до так званих "друзів" у гості і пила як не в себе... І це було жахливо.. Але мені на той час було реально байдуже, томущо (як би це не звучало грубо) я просто хотіла померти....Так погано і морально, і фізично мені не було ніколи в житті... Аж тут звідки не візьмись з'яввився один хороший, як мені здавалося на той момент, хлопець. Нібито нормальний, але чомусь у "такій" компанії майже не пив. Нібито втішав, постійно знаходився поруч, усюди ходив зі мною... І от одного разу, коли я вже була зовсім п'яна (після повної колекції різних напоїв, починаючи з рево і закінчуючи навіть горілкою), ми залишились наодинці, в іншій кімнаті... Я від алкоголю зовсім не розуміла що відбувається. а як потім вияволось, відбувалось наступне: він будучи при тямі і як завжди майже тверезий почав мене зваблювати... А далі... Отямилась я лише під вечір, в тому самому ліжку... Лише на той момент я зрозуміла (нааль, дуже пізно), на яке дно я опустилась... І після того випадку раз і назавжди зав'язала з будь-якими алкогольними напоями, і заприсягнулася собі більше ніколи в житті не пити.. Ніколи...

Мені зараз дуже соромно це згадувати і розповідати, але можливо хтось це прочитає і навчиться на моїх помилках, а ніж зробить такі самі...

Yusenka, ти молодець, шо сама справилась з цим всім. *те, що нас не вбило -зробило нас сильнішими!!*

Ти молодець, дійсно...Таких людей небагато...

Yusenka,
ти і справді молодець що все зрозуміла. не важливо що вже сталося, головне це те що буде у майбутньому, для якого ми всі живемо.

Та, я шуткую звісно

Не очень поучительно, но зато правда...

лови